Чари ночi

О. Олесь "Чари ночi"

сміються, плачуть солов’ї 

і б’ють піснями в груди: 

"цілуй, цілуй, цілуй її, — 

знов молодість не буде! 


ти не дивись, що буде там, 

чи забуття, чи зрада: 

весна іде назустріч вам, 

весна в сей час вам рада. 


на мент єдиний залиши 

свій сум, думки і горе — 

і струмінь власної душі 

улий в шумляче море. 


лови летючу мить життя! 

чаруйсь, хмелій, впивайся 

і серед мрій і забуття 

в розкошах закохайся. 


поглянь, уся земля тремтить 

в палких обіймах ночі, 

лист квітці рвійно шелестить, 

траві струмок воркоче. 


відбились зорі у воді, 

летять до хмар тумани… 

тут ллються пахощі густі, 

там гнуться верби п’яні. 


як іскра ще в тобі горить 

і згаснути не вспіла, — 

гори! життя — єдина мить, 

для смерті ж — вічність ціла. 


чому ж стоїш без руху ти, 

коли ввесь світ співає? 

налагодь струни золоті: 

бенкет весна справляє. 


і сміло йди під дзвін чарок 

з вогнем, з піснями в гості 

на свято радісне квіток, 

кохання, снів і млості. 


загине все без вороття: 

що візьме час, що люди, 

погасне в серці багаття, 

і захолонуть груди. 


і схочеш ти вернуть собі, 

як фауст, дні минулі… 

та знай: над нас — боги скупі, 

над нас — глухі й нечулі…" 



сміються, плачуть солов’ї 

і б’ють піснями в груди: 

"цілуй, цілуй, цілуй її — 

знов молодість не буде!"




                                              1904

Комментарии (1)